Чому Україна не готова до легалізації канабісу: позиція Павла Казарʼяна

Коли в Україні вкотре оживає дискусія про легалізацію канабісу, до коментарів регулярно запрошують засновника центру «Джерело», клінічного психолога-адиктолога Павла Казарʼяна. Його аргументи звучали в національних та міжнародних медіа. Зібрали позицію в один розгорнутий розбір - без гасел, з погляду практикуючого фахівця.

Павло Казарʼян дає інтервʼю біля пресволу центру «Джерело»

Питання не в тому, «легкий» наркотик чи «важкий»

Прихильники легалізації люблять порівнювати канабіс з алкоголем і робити висновок: якщо алкоголь легальний, то й «трава» безпечніша. Але для адиктолога це хибна система координат. Значення має не умовна «важкість» речовини, а те, що вона робить з особистістю й мотиваційною сферою людини. Канабіс у підлітка та молодого дорослого бʼє саме туди, де формується майбутнє: у здатність ставити цілі, долати труднощі, отримувати радість від реальних досягнень. Розвивається так званий амотиваційний синдром - людині стає байдуже. І це значно небезпечніше, ніж прийнято думати.

Механізм «вхідних дверей»

За двадцять років практики я майже не зустрічав людей, які почали б одразу з важких наркотиків. Починали з «спробувати разок», з «усі ж курять», з відчуття, що це несерйозно й контрольовано. Канабіс у цьому ланцюжку найчастіше відіграє роль вхідних дверей: він знімає внутрішній барʼєр перед наркотиком як таким, формує звичку змінювати свій стан хімією й знайомить людину із середовищем, де наступний крок уже чекає. Легалізація цей барʼєр прибирає на рівні всього суспільства, і насамперед для найвразливіших - підлітків.

«Медичний канабіс» і підміна понять

Окремо важливо розвести дві речі. Є реальна, вузька медична необхідність - важкі больові синдроми, окремі неврологічні стани, - і там питання вирішується суворим рецептурним контролем, стандартизованими препаратами та лікарською відповідальністю. І є зовсім інше: під гуманним гаслом «медичного канабісу» в масову свідомість вводиться ідея, що наркотик - це норма і навіть благо. Змішувати ці два рівні - означає відчиняти двері саме рекреаційному вживанню, прикриваючись хворими людьми. Як фахівець я за те, щоб людині, яка страждає, допомагали, і проти того, щоб її стражданням користувалися як аргументом для нормалізації наркотику.

Чому саме зараз Україна не готова

Легалізація потребує зрілої інфраструктури: потужної профілактики у школах, доступної наркологічної та психологічної допомоги, працюючої системи реабілітації, здатної впоратися з наслідками. У нас усього цього поки катастрофічно бракує. Додайте до цього війну, масову травму, зростання тривоги й запит на будь-який спосіб «вимкнутися» - і ви отримаєте ґрунт, на якому нормалізація ще однієї психоактивної речовини дасть не свободу, а нову хвилю залежностей. Спершу система допомоги, потім будь-які розмови про лібералізацію, а не навпаки.

Що показує практика центру

Ми в «Джерелі» щодня працюємо з наслідками «легких» стартів: з молодими людьми, які «просто курили», а за рік-два опинилися у важкій залежності, зі зруйнованими стосунками й втраченими роками. Саме тому наша позиція не ідеологічна, а клінічна: поки суспільство не готове підхопити тих, кого легалізація штовхне за межу, ціна такого рішення вимірюватиметься зламаними долями. І платитимуть її не автори гарних гасел, а конкретні родини.

Якщо ви тривожитеся за близького

Якщо ви помічаєте, що підліток змінився, замкнувся, втратив інтерес до життя, - не чекайте «поки само мине». Обговоріть це з фахівцем, який бачив сотні таких історій. Наша консультація безкоштовна й анонімна: +380 99 258 74 84.

Продовжити читання

Підписка на новини центру «Джерело»

Головні матеріали про реабілітацію та залежність на вашу пошту.